Основними факторами впливу на продуктивність корів, склад і властиво-сті молока є індивідуальні (генетичні) особливості тварин, їх фізіологічний стан і стан здоров’я, добовий ритм секреції молока, лактаційний період, вік тварини, час року та сезон отелення, умови утримання, доїння, порода, фактори годівлі.
Індивідуальні особливості тварин, їх фізіологічний стан і стан здоров’я. В межах однієї породи великої рогатої худоби окремі тварини різняться між со-бою продуктивністю та складом молока. Це зумовлено генетичною структурою та фізіологічними особливостями кожної тварини. Залежно від генетичної продуктивної можливості організму та в разі повного задоволення потреби в поживних речовинах за нормальних умов утримання лактуючий організм здатний утворювати максимальну кількість (характерну для цієї породи) молока.
На індивідуальний прояв продуктивності та якості молока впливають інтенсивність обміну речовин, функції синтезу молока, конституція, інтер’єр та екстер’єр тварини. Так, вважається доведеним, що чим більші розміри тварини, тим більше вона може продукувати молока порівняно з тваринами невеликих розмірів.
Порушення нормальних фізіологічних функцій організму негативно впливає на молокоутворення і склад молока. Захворювання тварини, як правило, призводить до зниження надоїв, а іноді і до повного припинення лактації. Значні зміни у складі молока спостерігаються при захворюванні травного каналу, вим’я тощо. При цьому знижуються вміст у молоці молочного цукру та кислотність, підвищується кількість хлору, лейкоцитів, ферментів (каталаза, редуктаза). Вміст жиру і білків може збільшуватися або зменшуватися. При захворюванні корів на ящур, туберкульоз або мастит зменшується надій, змінюється склад молока.
Добовий ритм секреції молока. Під впливом фізіологічних ритмів змінюються продукція молока за надоями, а також секреція жиру. На характер зміни продуктивності і складу молока впливає перерва між доїннями. Чим вона більша, тим більше тварина продукує молока, але жирність його нижча. За однакових проміжків часу між доїннями процес синтезу молока збільшується на 10%. Встановлено, що у перших цівках молока менше жиру, а в останніх – найбільше, тому ретельне видоювання корів – обов’язкова умова підвищення якості молока та запобігання захворюванню вим’я.
Лактаційний період, або лактація (протягом якого молочна залоза утво-рює молоко), починається після отелення і триває у корів 270 – 300 днів, а закінчується за 50 – 60 днів до чергового отелення запуском.
Увесь цикл лактації умовно поділяють на три періоди: перший – перші дні після отелення, коли тварина продукує молозиво, він триває до 10 днів; другий – основний, триває від 250 до 300 днів, у цей час від тварини одержують молоко, характерне за складом та властивостями для даної породи; третій – період запуску, який триває 10 – 15 днів до закінчення лактації, за 60 – 75 днів до отелення; у цей період тварина продукує молоко, яке значно відрізняється від звичайного за його хімічним складом і властивостями. Таке молоко називають стародійним.
Молозиво – це секрет молочної залози в перші 7 – 9 днів після отелення корови. За складом і властивостями воно значно відрізняється від молока на-ступних періодів лактації. Характерна його особливість – містить більшу кіль-кість білків, переважно альбумінів та глобулінів, які легко перетравлюються в організмі новонародженого. Молозиво має добре виражені бактерицидні властивості, сприяє формуванню захисних сил організму, посилює його стійкість проти захворювання. Воно багате на жир, мінеральні і пластичні речовини, містить значну кількість формених елементів крові, особливо лейкоцитів, ферментів – пероксидази та каталази. Наявність солей магнію зумовлює його послаблювальну дію. Молозиво є повноцінним кормом за всіма елементами годівлі, багате на біологічно активні речовини і є перехідним кормом живлення через кров материнського організму до молока та рослинних кормів.
Залежно від індивідуальних особливостей тварин, склад молозива через 7–10 днів після отелення змінюється, і корова починає продукувати молоко основного періоду лактації.
За нормальних умов годівлі та утримання, незалежно від породи, пік продуктивності корови припадає на другий місяць лактації, а потім поступово знижується. У цей період молоко містить найменшу кількість сухих речовин, жиру та білка, а з третього-четвертого місяців лактації кількість їх.
Наступні зміни у складі та властивостях молока відбуваються і в кінці лактації, за 10–15 днів до запуску.
Стародійне молоко продукують лише глибокотільні корови. За складом воно відрізняється від молока основного періоду лактації та молозива.
Перед запуском молоко набуває неприємного гіркувато-солонуватого смаку. Вміст жиру в ньому коливається від 1 до 9%, кількість білків та мінера-льних речовин збільшується, а кислотність знижується до 5 – 6 °Т. Як молозиво, так і стародійне молоко не підлягає промисловій переробці, його можна використовувати для годівлі молодняку.
Вік тварин. Корови різного віку мають неоднакову продуктивність – чим старше тварина, тим менше вона продукує молока. З віком тварини змінюється і склад молока, оскільки організм старіє і в ньому знижується інтенсивність процесів обміну речовин. Продуктивність корів підвищується до п’ятого-шостого отелення, потім починає знижуватись, і вже після 10 – 12 отелень подальше використання тварин економічно невигідне.
При створенні сприятливих умов годівлі та утримання для лак–туючих корів період їх продуктивного життя може тривати до десяти лактацій. Більш жорсткі промислові умови виробництва молока зменшують термін використан-ня корів до трьох–п’яти лактацій.
Пори року та сезон отелення. На продуктивність і склад молока деякою мірою впливає пора року. Дію цього фактора враховувати дуже складно, бо на зазначені показники впливають також годівля, період лактації, а утримання, комплекс фізичних факторів зовнішнього серед повітря, освітлення.
У літні місяці вміст жиру в молоці знижується, а в зимові – підвищується. Жирність молока змінюється по сезонах отелення.
Висока жирність молока корів осіннього отелення на початку лактації пояснюється впливом низької температури зимового періоду за умов повноцінної годівлі тварин. Вгодованість худоби також впливає на інтенсивність молокоутворення і характер лактогенезу. Добре вгодовані тварини при переведенні на зелені корми збільшують надої і жирність молока, а недостатньо вгодовані – підвищують надої, але вміст жиру в молоці у них знижується.
Умови утримання молочної худоби є одним з найважливіших факторів зовнішнього середовища, який забезпечує життєдіяльність, високу продуктив-ність тварин і якість молока. Оптимальна температура у корівниках має бути 8–10 °С, а вологість – 75%.
Позитивно впливає на рівень надоїв та вміст жиру в молоці чищення та купання корів. Прогулянки щодня (активний моціон) для лактуючих корів про-тягом 1–2 год на відстань 2–3 км підвищують жирність молока на 0,2 – 0,3%. Моціон для корів потрібно організовувати в будь-яку погоду, за винятком грози, хуртовини, великих морозів тощо.
Денне освітлення, сонячні промені та рухливість тварин позитивно впливають на інтенсивність молокоутворення та його склад. За однакового проміжку часу між доїннями вдень процеси синтезу на 10% вищі. Корови, які перебувають у темряві, знижують жирність молока порівняно з тими, що утримуються в умовах нормального освітлення (світловий коефіцієнт 1 : 10). Ефективна вентиляція корівника також добре впливає на їхній стан здоров’я та зумовлює високу продуктивність корів.
Доїння корів – складний рефлекторний процес, на сприятливий перебіг якого впливає багато факторів, зокрема об’єм та форма вим’я, рівномірний розвиток усіх його часток. Спосіб доїння. Кращі результати, з фізіологічного та господарського погляду, одержують при одночасному доїнні доїльним апаратом чотирьох дійок порівняно з видоюванням по черзі кожної дійки руками. Машинне доїння порівняно з ручним має перевагу і щодо підвищення продуктивності праці та продуктивності тварин, а також щодо санітарних умов видоювання молока.
Кратність доїння. За більшої частоти доїння (3–4 рази за добу) одержують більшу кількість молока. Якщо, наприклад, продуктивність тварин за чотириразового доїння прийняти за 100%, то за триразового надій у середньому за лактацію знижується на 5–8%, а за дворазового – на 7 – 10%. Поряд із цим затрати праці при скороченні до одного доїння за добу зменшуються на 20 – 25%.
Підготовка вим’я до доїння полягає в обмиванні його теплою водою і масажуванні. Обмивання сприяє створенню умов для одержання доброякісного молока, а масаж – синтезу і значно повнішому виділенню молока, поліпшує кровообіг у вимі’ї і позитивно впливає на функцію молочної залози. Системати-чний масаж вим’я є важливою умовою одержання більшої кількості молока підвищеної жирності.
Інтервали між доїннями впливають на склад молока окремих надоїв, хоча і за однакових інтервалів між доїннями спостерігаються значні коливання в кількості молока окремих надоїв та його складі. Особливо змінюється вміст жиру.
Тривалість доїння має бути у межах 4 – 6 хв. За цей час при достатньому рефлекторному збудженні вим’я корови забезпечується повнота видоювання.
Обминати вим’я й надівати на нього доїльні стакани треба не довше 1 хв. Нормальною інтенсивністю доїння вважається одержання 1 л молока протягом 40 – 50 с.
Повнота видоювання впливає на нормальну інтенсивність синтезу мо-лока, його склад, особливо жирність. Вміст жиру в останніх 250 мл молока одного доїння досягає 10 – 12%.
Порода. Корови різних порід різняться як продуктивністю, так і складом молока.
Важливе теоретичне і практичне значення мають корелятивні зв’язки між надоєм і жирністю молока, надоєм і вмістом білка, між кількістю жиру і білка в молоці.
Значні зв’язки, зумовлені генетичними особливостями тварин, необхідно враховувати у племінній роботі з молочною худобою.
Фактор годівлі. Корми й годівля лактуючих тварин значною мірою впливають (із факторів зовнішнього середовища) на формування продуктивності, склад і властивості молока. В годівлі важливе значення має поживність корму (білкова, жирова, цукрова, мінеральна, вітамінна), різноманітність кормів, окремі корми та їх поєднання.
Повноцінна годівля молочної худоби передбачає одержання тваринами всіх елементів корму в достатній кількості, що забезпечує нормальний вигляд тварин, життєдіяльність організму, відтворення і одержання більшої кількості високоякісного молока.
Низький рівень годівлі негативно впливає на молокоутворення: знижу-ється продуктивність корів, вміст жиру, білка тощо.
За даними спостережень, за дві суміжні лактації в рік недостатньої годівлі середня продуктивність однієї корови становила 2496 кг молока жирністю 3,6%, а на наступний рік за повноцінної, збалансованої годівлі – 5320 кг із вмістом жиру 4,2%.
Вплив рівня білкової поживності корму на надій і склад молока. Вирішально впливають на лактацію білки кормів, які є джерелом синтезу білків молока. Доведено позитивний вплив оптимальної кількості протеїну в раціоні на синтез молока повноцінного складу.
Із збільшенням у кормах перетравного протеїну до 100 г на 1 корм. од. жирність молока підвищується на 0,16%, а вміст білка – на 0,21%.
При зменшенні кількості протеїну в раціоні корів до 80 г на 1 корм. од. вміст жиру та білка в молоці знижується. Мінімальною нормою протеїну для молочних корів є 80 – 90 г, а оптимальною – 110 – 120 г на 1 корм. од.
Якість молока знижується під час линяння тварин. Протягом 20 – 30 днів линяння вміст білка в молоці знижується на 0,3 – 0,4%, а жиру – на 0,2 – 0,5%. У цей період необхідно забезпечити споживання тваринами по 110–120 г перетравного протешу на 1 корм. од. Також треба задовольнити потребу тварин у кормах, багатих на сірковмісні амінокислоти – цистин і метіонін (якісне злакове й бобове сіно, кукурудза, овес, пшеничні висівки, макуха, рибне борошно). Добрі результати мають при додаванні до раціону глауберової солі. При цьому зниження вмісту жиру та білка в молоці не спостерігалося. Сірку глауберової солі мікрофлора передшлунка тварини використовує для синтезу цистину, метіоніну, лізину.
Вплив рівня вуглеводів на продуктивність і склад молока. Вуглеводи кормів є енергетичним джерелом для тварин і мікрофлори, що міститься і розвивається в травному каналі жуйних. Вони є джерелом синтезу лактози і молочного цукру. Для жуйних важливе значення мають легкоперетравні вуглеводи. Нестача їх у раціоні призводить до порушення обміну вуглеводів і жирів, на зменшення продуктивності к я якості молока і сплати корму.
Цукор кормів стимулює лактацію більше, ніж інші вуглеводи, тому чим ближче до одиниці відношення цукор : крохмаль, тим позитивніший вплив та-кого раціону.
Установлено (М.І. Книга), що оптимальна кількість цукру в раціоні (150 – 170 г на 1 кг молока або не більш як 7 г цукру на 1 кг живої маси) забезпечує найвищу інтенсивність бродильних процесів у рубці, підвищення надоїв, збі-льшення в ньому вмісту жиру за умови збалансованості раціону за білком і мі-неральними речовинами. Значним джерелом цукру в раціоні можуть бути кор-мові або цукрові буряки.
На життєдіяльність і молочну продуктивність сприятливо впливає також оптимальне співвідношення цукру і протеїну (цукрово-протеїнове співвідношення), яке має бути на рівні 1:1 – 1:5.
Вплив жиру корму на склад молока. Жир має важливе значення для обміну речовин і синтезу жиру молока. Вважається, що жир молока на 40% синтезується за рахунок жиру корму і на 60% – за рахунок вуглеводів. Тому в раціоні має бути 12–15 г перетравного жиру на 1 корм, од., а оптимально – 25 г.
При дослідженні впливу різного рівня жиру на надій і жирність молока (М.І. Книга) було встановлено, що збільшення кількості жиру від 40 до 65% у кормах від його кількості в добовому надої жирність молока підвищувалась на 0,12%.
Оптимальною нормою жиру, яка забезпечує високі надої та жирність молока, можна вважати 65% у кормах від добового продукування жиру в молоці.
Вплив мінеральних речовин та вітамінів корму на склад молока. Мінеральні елементи беруть участь в обміні речовин, позитивно впливають на надій і склад молока, особливо на зміст кальцію, фосфору, натрію. Кальцій бере участь в обміні білкових, фосфор – в нормалізації перетравлення і обміну азотистих мінеральних речовин. Оскільки вплив кальцію і фосфору на обмінні процеси взаємопов’язані, важливо підтримувати оптимальне їх співвідношення в раціоні. Для лактуючих корів воно має бути на рівні 1,25 – 1,4 частини каль-цію і одна частина фосфору.
Від оптимального співвідношення калію і натрію залежить використання кальцію, фосфору, азоту, вуглецю, енергії. За даними досліджень, воно має бу-ти в межах 1,7–2 частини калію, одна частина натрію. На 1 кг молока 4%-ї жирності корові живою масою 550 кг у першу половину лактації потрібно давати 5 – 6 г кальцію, 4–4,5 – фосфору та 6 – 7 г кухонної солі.
З кормами корови повинні одержувати вітаміни, особливо вітамін Е, який вважають фактором молочності та жирномолочності. На цей вітамін багаті зе-лені корми і пшеничні висівки. Каротину багато в зеленій траві, зеленій кукурудзі, доброякісному сіні, кукурудзяному силосі раннього періоду силосування, силосі з бобових культур, моркві. Значним джерелом вітаміну В є дріжджі та деякі рослини. Необхідні вітаміни групи В синтезуються мікрофлорою травного каналу.
Корми впливають на продуктивність тварин, склад молока. Грубі ко-рми (сіно, сінаж, солома) – обов’язкові компоненти раціону жуйних. Це об’ємисті корми, які забезпечують тварин клітковиною, протеїном, мінеральними речовинами. Як за нестачі, так і за надлишку клітковини ускладнюються процеси перетравлення та засвоєння поживних речовин, що впливає на продуктивність і склад молока. Кількість грубих кормів у зимовому раціоні корів має становити 20 – 25% поживності добового раціону, з яких не менш як 30 – 40% злаково-бобового сіна.
До соковитих кормів належать коренебульбоплоди, силос, жом, барда, пивна дробина та інші. Це молокогінні корми, що забезпечують лактуючих корів основними поживними та мінеральними речовинами, вітамінами. Особливо важливе значення мають і стали незамінними в раціоні кукурудзяний силос, буряки, буряковий жом. Соковиті корми повинні становити 45 – 60% поживності добового раціону і є основним джерелом цукру для тварин.
Зелені корми в літній період є біологічно найбільш цінними. За поживніс-тю вони становлять до 80% добового раціону дійної корови або від 40 до 70 кг. Різні зелені корми мають різну продуктивну дію, але за біологічною цінністю є неперевершеними, тому винятково сприятливо впливають на стан здоров’я, відтворення, продуктивність тварин та якість молока.
Концентровані корми – це зернові корми та комбікорми, які належать до кормів сильної дії. У їх складі багато протеїну, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, тому концкормами балансують раціони за протеїном. Кількість їх у раціоні має становити 10 – 30% за поживністю, або, залежно від молочної продуктивності, 100 – 350 г на 1 кг молока. Влітку цей вид корму становить до 20% загальної поживності раціону.
Різноманітність і якість кормів. Для забезпечення нормального існуван-ня корів, одержання високих надоїв молока корми для них мають бути різноманітними, доброякісними, забезпечувати організм корови всіма необхідними поживними речовинами.
До складу кожного раціону треба вводити два-три види грубих, сокови-тих і концентрованих кормів. Тоді їх краще поїдають тварини, поліпшується також їх продуктивна дія. Неякісний корм негативно впливає на надій і склад молока, порушує процеси обміну, фізіологічні функції, синтез молока, призводить до отруєння тварин.
Рослини, які спричинюють вади молока, не можна згодовувати коровам. Вони знижують якість молока та вироблених із нього молочних продуктів.
У раціоні має бути забезпечене відповідне співвідношення сухої речовини і води: оптимальне – 1:4, максимальне – 1 : 8. Дуже водянистий корм (жом, барда) порушує травлення, знижує якість молока.