Для очищення зерна використовують або окремі машини, або у складі поточних технологічних ліній. Поточні лінії поділяють на:
1) зерноочисні агрегати вороху (ЗАВ), які використовують переважно в південних областях, де на післязбиральну обробку надходить зернова маса вологістю до 1 6 %;
2) зерноочисно-сушильні комплекси (КЗС);
3) спеціальні лінії.
Характеристика ЗАВ. Зерноочисний агрегат вороху складається з
1) будівельної частини,
2) металевої арматури та
3) машин і обладнання.
До будівельної частини входять:
1) приймальне відділення зерна,
2) приямок норії,
3) фундамент під опору блоків бункерів,
4) майданчик для авторозвантажувача,
5) пандус для заїзду автомобіля на авторозвантажувач.
Металева арматура — це майданчик, де змонтовано всі машини і обладнання. Під ними розміщений блок бункерів так, щоб під кожен бункер міг під’їжджати автомобіль для вивантаження в нього зерна з бункера.
Машини й обладнання складаються з
1) авторозвантажувача,
2) завальної норії (ковшовий конвеєр для вертикального переміщення зерна),
3) повітряно-решітних машин,
4) трієрних блоків,
5) централізованої повітряної системи,
6) передавальних конвеєрів, зернопроводів,
7) пульта керування.
Агрегат може працювати за трьома схемами.
Схема 1. Одночасно працюють повітряно-решітна машина і трієрний блок. Завантаження норії регулюється заслінкою вікна її нижньої частини (башмака). Аспіраційні канали первинного очищення виділяють з вороху легкі домішки, після чого ворох подається на решітний стан. Запорошене повітря через повітропровід надходить у відцентрово-інерційний повітроочисник централізованої системи, де домішки залишаються в осаджувальному конусі і через клапани виводяться в секцію відходів, а очищене повітря вентилятором викидається назовні. На решітному стані виділяються великі і дрібні домішки та щупле зерно. Очищене зерно спрямовується у поперечний шнек передавального конвеєра і далі в трієрний блок, який при очищенні продовольчого зерна настроюють на паралельну роботу, а при очищенні насінного — на послідовну.
При очищенні насінного зерна уточнюють підбір решіт, вдвічі зменшують продуктивність блока і заново регулюють аспіраційну систему.
Схема 2. Цією схемою (робота без трієрного блока) користуються тоді, коли зернова маса не містить довгих та коротких домішок. При цьому схему клапанів трієрного блока регулюють так, щоб зернова маса проходила через нього так само, як і по зернопроводу, потрапляючи в бункер для чистого зерна.
Схема 3 — налагоджувальна. На практиці інколи виникають ситуації, коли треба запустити будь-яку машину без блокування її з рештою обладнання для перевірки справності.
Характеристика зерноочисно-сушильних комплексів (КЗС). Комплекси КЗС комплектують шахтними (КЗС-10Ш, КЗС-20Ш, КЗС-25Ш, КЗС-40Ш, КЗР-5) або барабанними (КЗС-1 0Б, КЗС-10Б2, КЗС-20Б) сушарками. Все обладнання комплексів монтують у будівлях з каркасом з металевої арматури. При сушінні пшениці продуктивність комплексів КЗС-1 0Б і КЗС-1 0Ш становить 8 т/год, КЗС-20Ш, КЗС-20Б, КЗР-5 — до 16, КЗС-25 — до 20 т/год, а при очищенні — відповідно 1 0, 20 і 25 т/год.
До складу КЗС додатково входить машина для попереднього очищення зерна, двопоточна норія з двома циклами та завальна двосекційна яма.
Технологічна схема роботи КЗС-10Б така: з приймального бункера завальною норією ворох подається в машину для попереднього очищення, а далі зерно, якщо воно сухе, спрямовується на другу секцію завальної норії, а потім — на вторинне очищення. Вологе зерно після попереднього очищення надходить у сушарку, а потім — на вторинне очищення.