Архивы Uncategorized - Харчові технології

ОСОБЛИВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЕРНОВИХ ЯК ПРОДУКТУ ЗБЕРІГАННЯ

Зернові як живий організм. Зерно у стані спокою — це жива зернівка, у якій зародок та алейрон мають знижену метаболічну активність, яка може швидко збільшуватись у сприятливому навколишньому середовищі. Ендосперм клітин складається в основному із резервних речовин (вуглеводи, білки та, у менших кількостях, ліпіди), що постачають енергію для метаболічних процесів.

Дихання, яке в основному впливає на вуглеводи і ліпіди, відбувається за аеробних умов, якщо вміст вологи і температура зерна досить високі; під час дихання виділяється вуглекислий газ, водяна пара і значна кількість тепла (2 830 кДж на моль окисненої глюкози).

В анаеробних умовах бродильний метаболічний процес відбувається, але виділяється менша кількість тепла (92 кДж на моль глюкози). Зерно, яке почало бродити, має типовий кисло-солодкий алкогольний запах; воно зазнає й інших змін, які роблять його непридатним для споживання людиною, але придатним для годівлі тварин.

Окиснення є нормальним явищем для зерна, яке перебуває на зберіганні, але воно незначне, якщо зерно сухе; потрібно стежити, чи не відбувається помітного прискорення даного процесу, оскільки це вказує на те, що зерно непридатне для подальшого зберігання.

Проростання зерна, яке є нормальним результатом його метаболічної діяльності у присутності кисню та за оптимальних умов вологості і температури, відбувається в кілька послідовних стадій: усмоктування (насичення вологою), активація ферментів, активне розмножування клітин, яке супроводжується їхнім швидким ростом, і подальшим розвитком молодої рослини; лише остання стадія видима зовні.

Проростання, навіть на його початкових стадіях, є серйозною зміною в зерні, яке вже зберігається або його готують до зберігання. Найчастіше проростання зерна трапляється у дощові роки, коли врожай довго не збирають з поля. Це призводить до двох важливих практичних наслідків:

змін у хімічному складі поживних речовин;
зростання ферментативної активності: пшениця з високим вмістом сс-амілази, зібрана у північній Європі в дощові роки, є відомим прикладом.

Такі зернові часто непридатні для споживання людиною.

Потенціал проростання, який визначає життєздатність зерна взагалі, потрібно зберігати, якщо зерно планують використовувати для солодження або посіву.

Мікрофлора

Зерно — постійне місце розвитку значної кількості мікрофлори; більшість із цих мікроорганізмів банальні та нешкідливі, але деякі виробляють шкідливі побічні продукти. Представниками мікрофлори на свіжозібраному зерні є велика кількість різних типів бактерій, плісняви та дріжджів.

Із дозріванням зерна вміст його вологи падає, кількість польових мікроорганізмів, головним чином бактерій, зменшується. Коли зерно зібране, розвиваються мікроорганізми зберігання і польова мікрофлора поступово зникає. Якщо вміст вологи нижчий 14 %, мікрофлора не розмножується, якщо ж вищий 14 %, то це відбувається дуже швидко. Однак межа вмісту вологи залежить від температури (див. 7.3).

Таким чином якісний та кількісний склад мікрофлори врожаю залежить більше від екологічних чинників ніж від різновиду хлібного злаку.

Під час транспортування і зберігання збільшується популяція мікрофлори.

Насіння бур’янів та інші сторонні речовини

Велика частина неочищеного і непросіяного зерна містить частину іншого зерна, насіння бур’янів, лушпайки, солому, каміння, пісок і т.ін. Рослинні домішки можуть мати інші фізичні та біологічні властивості ніж у основної маси, і тому можуть впливати на процес зберігання.

Важливі фізичні властивості, які впливають на зберігання

Найсуттєвіші фізичні властивості, які впливають на зберігання — вологість і температура зерна.

Насип зернових містить, крім зерна, значний об’єм проміжного повітря; наприклад, у
пшениці приблизно 40 % всього об’єму — повітря.

Завдяки властивій текучості зерно можна подавати у будь-який бункер або конвеєр, це робить його придатним до просушування та охолоджування продуванням через нього сухого повітря.

Через дуже низьку теплопровідність зерна (від 0,125 Вт/(мК) до 0,167 Вт/(м-К)), рівень тепла, як наслідок метаболічних явищ, за відсутності вентиляції місцями збільшується, спричиняючи різке підвищення температури, тим більше, що зерно має відносно низьку теплоємність (приблизно 1,88 кДж / (кг-К) для пшениці із вмістом вологи — 15 %); однак вона зростає зі збільшенням вологості зерна. Крім властивої метаболічної активності, висока температура може створюватися діяльністю мікроорганізмів і комах.

Зерно — гігроскопічне: воно виділяє чи поглинає вологу у такій кількості, щоб збереглася рівновага з концентрацією вологості в навколишній атмосфері. Відношення може бути виражене сигмоїдальною кривою, яка є фактично прямою на більшій частині важливого діапазону зберігання, між 80 % і 20 % відносної вологості. Є певна різниця у відношеннях між вмістом вологості зерна (вираженого зазвичай як відсоток від маси) і вмістом вологості повітря (прийнято виражати як відсоток відносної вологості) та температурою. У разі підвищування температури вміст вологи зерна падає за постійної відносної вологості. Є також певна різниця між зерном, яке отримує вологу і втрачає її; тобто існує явище гістерезису у відношенні вмісту вологи зерна до відносної вологості атмосфери між зернами. Приклади адсорбції-десорбції ізотерм — наведено у додатку А.

Періодичні зміни відносної вологості атмосфери впливають лише на верхні шари насипу зерна, відносна вологість проміжного повітря між зернами нижче поверхні в основному регулюється початковим вмістом вологи і температурою. Відхили між урівноваженою відносною вологістю і вмістом вологи можуть бути спричинені постійною різницею температури верхнього шару і внутрішньої частини насипу зерна, спричиненою змінами зовнішньої температури або підігрівом маси зерна. Вологість переносить температуру і відхили тиску пари до найбільш прохолодної частини зерна і збільшує там вміст вологи.

Терміни «сухе», «сире» і «безпечне» можна застосовувати до зерна під час зберігання.
Терміни «сухе» або «безпечне» вказують на те, що зерно має вміст вологи у разі якого,

беручи до уваги ймовірний діапазон температури, який треба контролювати протягом зберігання і транспортування, немає ніякого ризику помітної метаболічної активності зерна безпосередньо, ні ушкодження пліснявою та іншими мікроорганізмами.

«Сире» — це зерно, вміст вологи якого є вищий від встановленого рівня. Діапазон «безпечного» вмісту вологи залежить від урожаю, температури (зокрема від штучних способів знижування температури) і періоду зберігання. Зерно, вміст вологи якого не перевищує вмісту вологи, врівноваженого з відносною вологою 65 %, відноситься до терміну «безпечний».

Зберігання якості зерна

Необхідно зберегти деякі обов’язкові властивості зерна, яке призначене для харчування людини чи в годівлі тварин або для солодження чи посіву:

певний рівень ферментативної активності, особливо сс-амілази, яку (якщо це зерно) використовують для виготовляння хліба;
первинну природу різних складових білка, оскільки вони визначають реологічні властивості тіста;
відсоток проростання та енергію росту, яка повинна дуже добре зберегтися для посіву та солодження ячменю.

Ці вимоги усувають будь-яке інтенсивне термічне обробляння, таке як теплова стерилізація, яка порушує природні властивості білків і обмежує використання високотемпературних способів сушіння.

Для продовольчого використання (для харчування людей чи тварин) дуже важливо зберегти харчову цінність продукту (смак, харчові властивості, поживну ефективність) на найвищому рівні. Також необхідно дотримуватись вимог захисту продукції від будь-яких можливих шкідливих речовин (токсинів) і залишків пестицидів.

ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ

Фізіологія і гігієна харчування дітей

Шкільні роки – час бурхливого росту, безупинного фізичного і розумового розвитку. Швидкий ріст, постійний рух, напружена розумова діяльність – все це ставить перед організмом підвищені вимоги, спричинюючись до великих витрат енергії. Для росту і забезпечення нормальної життєдіяльності організму серед інших факторів неабияке значення має режим харчування. Під режимом харчування слід розуміти дотримання помірності, різноманітності їжі, регулярності прийняття її.
Велике значення для травлення і засвоєння поживних речовин – джерел енергії – має чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтервали між прийняттям їжі мають бути не меншими і не більшими ніж 3,5…4 год. Якщо дитина регулярно в ті самі години їсть, то умовнорефлекторне виділення соків у неї починається ще до приймання їжі, що значно активізує процес травлення. Навпаки, в разі несистематичного приймання їжі кількість соків, що виділяється травними залозами, значно менша: всі умовні рефлекси на час харчування не виявляються. Іноді діти, які зголодніли, не чекають звичайного обіду або вечері, а щось на ходу “перехоплюють”. Кількість їжі, яку вони при цьому з’їдають, виявляється недостатньою для задоволення потреб організму. Така шкідлива звичка порушує нормальний режим харчування, оскільки це погіршує апетит під час наступного прийняття їжі.
Ще однією умовою режиму харчування є помірність його. Надмір їжі дуже шкідливий для дитячого організму. Переїдання призводить до розвитку різних захворювань (наприклад, ожиріння), а також знижує розумову діяльність дитини. При складанні раціонів харчування слід враховувати, що їжа має бути достатньою за кількістю, поживною і смачною.
Поживна цінність різних харчових продуктів. Кожний продукт харчування має особливості, пов’язані з його хімічним складом. Розрізняють продукти рослинного і тваринного походження. Рослинна їжа є переважно вуглеводною, тобто має у своєму складі багато вуглеводів і мало білків. Тваринна їжа, навпаки, містить багато білків, а вуглеводів дуже мало або й зовсім не має їх. Знання властивостей того чи іншого продукту дає змогу якомога раціональніше використовувати його.

Найбільша кількість білків міститься в м’ясі, рибі, яйцях. Для дітей рекомендуються нежирні сорти м’яса. Багато білка містять різні молочні продукти. Проте і в продуктах рослинного походження також є білки. Особливо багато їх у бобових (боби, квасоля, горох, сочевиця, соя). Вуглеводи людина дістає, вживаючи хліб, крупи, картоплю й цукор.

Жири організм дістає з рослинного і вершкового масла, сала. Багато жиру є в м’ясі, сирі, яйцях, сметані.

Норми харчування

Норми харчування людини залежать від її віку, професії, способу життя. При фізичній праці норми харчування вищі, оскільки їжа для нашого організму є основним джерелом енергії. Отже, чим більше енергії витрачає організм, тим більше їжі потрібно для покриття енергетичних витрат.
Види енергії, з якими пов’язана діяльність організму, різноманітні: електрична, хімічна, механічна, енергія руху молекул. Загальна енергетична цінність їжі умовно вимірюється кілоджоулями.

При складанні норм харчування для дітей слід враховувати таке. Їжа дітей повинна мати відносно більшу енергетичну цінність, оскільки на кожен кілограм маси тіла дитині потрібна більша кількість енергії, ніж дорослій людині. Наприклад, дитині у віці до 1 року на 1 кг маси тіла за добу треба 460,5 кДж; дитині молодшого шкільного віку – 293,1; юнакові 18 років – 209,3 кДж.

Проте задовольнити потребу організму в енергії – це ще далеко не все. Наприклад, людині досить з’їсти 1,5 кг білого пшеничного хліба, щоб дістати 14 235 кДж. Така одноманітна їжа не може задовольнити потреби організму: йому потрібна різноманітна тваринна й рослинна їжа, які містить у необхідних кількостях білки, жири і вуглеводи.

Організм, що росте, потребує щодня чотириразового харчування. Добовий раціон слід розподілити так: сніданок – 20…25%, другий сніданок – 10…15, обід – 45…50, вечеря – 20…25% добової кількості їжі. Визначаючи норми харчування і складаючи раціон харчування, враховують вік дитини, масу її тіла, енергетичну цінність продуктів, їхні смакові якості та ін. Тільки таке точне врахування складу, якості і кількості поживних речовин в продуктах харчування забезпечує покриття всіх енергетичних витрат організму, що росте.

Добовий раціон

У невеликих школах при складанні меню не завжди враховують потрібну кількість і якість їжі. А втім учитель, який відповідає за здоров’я дітей і організовує харчування, зобов’язаний знати хоча б орієнтовані дані про енергетичну цінність окремих страв. Наприклад, повна тарілка м’ясного супу містить 837,4…1256 кДж, повна тарілка молочного супу – 1591,0…1716,6, м’ясна страва з гарніром – 2093,4…2512,1, овочеві страви – 837,4…1674,7, склянка компоту або киселю – 418,7…628,0 кДж.Значення різноманітності їжі. Різноманітна їжа – це їжа, яка складається з різних продуктів рослинного і тваринного походження. Тільки така їжа відповідає потребам організму, що росте, оскільки вона містить необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Чим різноманітніша їжа за складом, тим краще засвоюється вона організмом.
Меню для дітей треба продумувати заздалегідь, враховуючи їхні вікові особливості і потреби в харчуванні. Для збудження апетиту діти не потребують гострих приправ, таких як гірчиця, перець. Зате для них треба включати в меню квашену капусту, овочеві слати, вінегрети і т.ін. Дуже корисні страви з молока, молочних продуктів і круп. Обов’язковою умовою повного засвоєння поживних речовин є смакові якості їжі. Вживання тих самих страв з дня на день призводить до одноманітного раціону харчування, різко зменшує апетит і знижує виділення травних соків.
Харчування дітей влітку і взимку дещо відрізняється. У зимовий період при низьких температурах організм дитини витрачає більше енергії. Тому їжа дитини в цей період повинна мати більшу енергетичну цінність. Влітку при високій температурі навколишнього середовища рекомендується їжа, яка містить легкозасвоювані, необхідні для організму поживні речовини., оскільки діяльність травних залоз в дітей у спеку різко знижується, кількість травних соків недостатня. Легкозасвоюваною є, наприклад, молочно-рослинна їжа. Молочна їжа містить усі необхідні для нормального росту і розвитку дітей поживні речовини, а в рослинній, крім того, багато вітамінів, мінеральних солей і клітковини, яка посилює перистальтику кишок. Зловживання влітку жирною і м’ясною їжею може призвести до застою її в шлунку, кишках, що викликає бродіння, гниття, а нерідко й розлади діяльності травного каналу.

Фізіологічне значення трьох страв.

Обід дитини, як і дорослої людини, має складатися з трьох страв. Фізіологічне значення першої, другої і третьої страв дляорганізму було вивчено в лабораторії І.П.Павлова.

Перша страва – це різні супи. Вони містять багато сокогінних речовин. Особливої харчової цінності супи не становлять, вони “готують” шлунок до прийняття другої страви. Сокогінні речовини всмоктуються крізь стінки шлунка в кров і розносяться по всьому організму. Вони підходять до залоз шлунка, спричинюючи посилену секрецію їх.

Друга страва найбільш поживна. Це варене, смажене й тушковане м’ясо або риба з різними гарнірами. Перетравлювання цієї їжі потребує великої кількості в травному каналі ферментів, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи.

Третя страва – це сирі фрукти, киселі, компоти, соки. Вона корисна тим, що містить багато вітамінів.
Організація харчування в школі. Про правильну організацію харчування школярів повинні дбати не тільки сім’я, батьки, а й школа, вчителі. У невеликих школах, де немає шкільних лікарів, за організацію харчування учнів класу відповідає учитель.
У школі має бути буфет, який забезпечує школярів гарячими сніданками. Енергетична цінність шкільних сніданків звичайно становить 1200…1600 кДж. Щоб робота буфету була організована правильно, особи, які відповідають за приготування їжі, повинні складати меню гарячих сніданків на тиждень з урахуванням характеру діяльності дітей, пори року. На гарячий сніданок передбачаються дві, а на обід (для груп з продовженим днем) – три страви.
Прищеплення гігієнічних навичок дітям у зв’язку з прийняттям їжі. Діти молодшого шкільного віку приходять до школи з різним рівнем гігієнічних знань, умінь і навичок. Завдання вчителя – закріпити вже набуті корисні гігієнічні навички, розвинути нові. Необхідною умовою для привчання дітей молодшого шкільного віку до культури поведінки за столом є приклад учителя. До таких навичок належать обов’язкове миття рук перед їдою, культура поведінки під час їди. Тим часом ще нерідко буває так, що після дзвінка з уроку вчитель веде учнів в їдальню або, якщо діти снідають у класі, пропонує підготувати парти для прийняття їжі, забуваючи простежити за тим, щоб учні вимили руки.
Якщо школяр сидить за столом, недбало відкинувшись при цьому на спинку стільця, або, навпаки, навалившись грудьми і ліктями на стіл, розмовляє, коли в нього рот повен їжі, коли він плямкає, сопе, шморгає носом, витирає губи руками, а руки об одяг, – це справляє погане враження і знижує апетит в інших дітей. Знижує апетит і неохайних вигляд їдальні.

Профілактика харчових отруєнь

Харчові отруєння поділяються на дві групи: небактеріальні і бактеріальні. Небактеріальні отруєння – це хімічні отруєння, що виникають внаслідок проникнення в організм різних отруйних речовин. Такі отруєння бувають, наприклад, коли споживають неїстівні гриби, ягоди, плоди, а також в разі потрапляння в їжу отрутохімікатів та інших речовин, які можуть утворюватися внаслідок неправильного зберігання, а іноді й приготування їжі.Бактеріальні отруєння виникають внаслідок споживання зіпсованих, неякісних продуктів, заражених гнильними бактеріями, стафілококами, які, розмножуючись у живильному середовищі, виділяють велику кількість отруйних речовин – токсинів. Особливо сильну отруту виділяє мікроб ботулізму, який міститься іноді в зіпсованих консервах. Бактеріальні отрути утворюються також в разі неправильного зберігання рибних страв, тортів, тістечок тощо. Харчові отруєння характеризуються такими ознаками: поява загальної слабості, сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі і пронос, а іноді і знепритомнення. При ботулізмі – найнебезпечнішому бактеріальному харчовому отруєнні – симптоми інші: головний біль, розлад зору, втрата мови, а потім стан непритомності.
Перші ознаки харчового отруєння з’являються через 5-6 год, а іноді й раніше. Що ж досимптомів ботулізму, то вони проявляються через добу і більше. В дитячих закладах отруєння може мати масовий характер. Такі отруєння звичайно зумовлені тією самою причиною і мають загальні симптоми.
У запобіганні харчовим отруєнням неабияка роль належить учителеві початкових класів. Він зобов’язаний ознайомити учнів з причинами отруєнь і добитися того, щоб вони твердо засвоїли правило: не споживати незнайомі рослини і несвіжу їжу.
При перших ознаках отруєння вчитель повинен негайно викликати лікаря і зуміти подати до його прибуття першу допомогу потерпілому, передусім звільнити його травний канал від шкідливих речовин. Для цього хворій дитині можна дати випити кілька склянок теплої води з содою (0,5 чайної ложки на склянку) або слабкий розчин перманганату калію. Якщо в дитини блювання вже припинилося, то для підтримання сил їй можна дати міцного чаю або кави.

Правила та порядок проведення сертифікації

Орган з сертифікації продукції має право проводити випробування сертифікованої продукції з метою технічного нагляду у випробувальній лабораторії, а також застосовувати й інші правила щодо вибору схеми (модуля) сертифікації, залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва.

Одиницею продукції вважається один штучний виріб; партія продукції, що супроводжується одним сертифікатом відповідності або одним супроводжувальним документом, в якому є посилання на сертифікат відповідності; партія продукції, що виготовлена з однієї й тієї ж партії вихідної сировини, матеріалів тощо.

Сертифікація передбачає такі основні етапи: атестація виробництва продукції; сертифікація системи якості виробництва продукції; випробування продукції з метою сертифікації; технічний нагляд за виробництвом продукції.

Сертифікація регламентується ДСТУ 3413 і проводить за однією із шести схем (модулів), які наведені в табл.. 3.1.1.

Правила сертифікації продукції. При виборі схеми сертифікації рекомендується керуватися такими правилами:

сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії;
розмір партії (штук, кг, м, кв. м., тощо) наводиться заявником у заявці на сертифікацію;
коли заявка подається на партію продукції (виробів), що планується до виготовлення, орган з сертифікації разом з заявником вирішують питання про економічну доцільність атестації виробництва цієї продукції;
ліцензія на право застосування сертифіката відповідності щодо продукції (виробів), яка виготовляється виробником серійно протягом встановленого ліцензією строку, надається органом з сертифікації на підставі позитивних результатів первісних випробувань в акредитованій лабораторії зразків продукції, що відбираються з виробництва або з торгівлі у кількості, в стоки і порядку, які встановлені органом;

Порядок проведення робіт з сертифікації продукції регламентується нормативним документом ДСТУ 3413 і в загальному випадку містить: подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції; прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми (модуля) сертифікації; атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації; відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування; аналіз одержаних результатів та надання ліцензій; видачу сертифікату відповідності, надання ліцензії та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи; визначення сертифікату відповідності, що виданий закордонним або міжнародним органом; технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва; інформацію про результати робіт з сертифікації.

Подання та розгляд заявки. Для проведення сертифікації продукції заявник (включно іноземний) подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку відповідної форми, яка повинна бути розглянута, і не пізніше одного місяця після її подання заявник повинен одержати рішення, яке містить основні умови сертифікації. Копії рішення направляються до органу з сертифікації системи якості (в разі необхідності), до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування; до територіального центу Держстандарту за місцем розташування заявника. Якщо є декілька акредитованих органів з сертифікації конкретного виду продукції, що діють в різних регіонах, заявник має право подати заявку до будь-якого з них.

Видача сертифіката відповідності. При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифіката на системи якості або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми (модуля) сертифікації, орган з сертифікації продукції оформляє сертифікат відповідності, реєстру його в Реєстрі Системи та видає заявнику, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності. Строк дії сертифіката на продукцію, яка випускається підприємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних документів на продукцію, строку, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво. Строк, що встановлений в ліцензії, не продовжується. Порядок надання нової ліцензії замість тієї, що втратила силу, визначає орган з сертифікації продукції в кожному конкретному випадку.

Визначення сертифіката відповідності, виданого закордонним або міжнародним органом на продукцію, що виготовлена в Україні, чи ту, що імпортується в Україну, приймає орган з сертифікації продукції, керуючись діючими нормативними документами.

Рішення про зупинку дії ліцензії або сертифіката відповідності приймається у випадку, якщо вжиттям коригуючи заходів, погоджених з органом з сертифікації продукції, підприємство може усунути виявлені невідповідності, та без проведення повторних випробувань акредитованою випробувальною лабораторією підтвердити відповідність продукції вимогам нормативних документів. В противному разі ліцензія або сертифікат скасовується. Інформація про зупинку дії або скасування сертифіката відповідності доводиться органом з сертифікації до відома заявника та національного органу з сертифікації. Дія сертифіката відповідності припиняється з моменту виключення його з Реєстру Системи.

Стандартизація та сертифікація

Головна сторінка

Харчова промисловість та ресторанне господарство в Україні мають невідкладну потребу у висококваліфікованих спеціалістах. Враховуючи перспективи розвитку харчової промисловості, ресторанного господарства та туристичного бізнесу, потреба в фахівцях зі спеціальності «Харчові технології» з кожним роком буде зростати.

Підготовка за спеціальністю «Харчові технології» передбачає отримання глибоких теоретичних знань та практичних навичок з технологій зберігання, консервування та переробки м’яса, плодів і овочів, оволодіння професійними знаннями та навичками з технології виготовлення страв та кулінарної продукції, розробки нових видів харчових продуктів, проектування і реконструкцій підприємств ресторанного господарства, що дасть можливість працювати на керівних посадах харчових підприємств різних форм власності.

Інформація надана даним сайтом надасть можливість оволодіти професійними знаннями та навичками з виготовлення кулінарної продукції, отримати унікальну можливість здобути сучасну освіту високого рівня в галузі харчових технологій.