Хімічне консервування зернової маси або окремих її компонентів відбувається під впливом різних хімічних речовин, що приводять зерно до стану анабіозу або абіозу. При цьому припиняються всі біологічні зміни, в тому числі частково гальмуються дихальні функції зерна та життєдіяльність мікроорганізмів —грибів, бактерій, дріжджів. Для досягнення такого ефекту хімічними препаратами з інгібувальними властивостями обробляють усю зернову масу.
У практиці сільського господарства застосовують такі види хімічного захисту зерна і насіння:
1) завчасне протруювання;
2) консервування фуражного зерна з підвищеною вологістю.
Завчасне протруювання дає змогу захистити насіння від розвитку фітопатогенної мікрофлори (різних видів сажки, гельмінтоспорозів, фузаріозів тощо), від пліснявіння та розвитку субепідермальної мікрофлори, а також кліщів і комах.
Хімічне консервування вологого зерна, призначеного на фуражні цілі активно використовується в сільському господарстві. Для цього в якості консервантів використовують багато хімічних речовин. Останнім часом як консервант використовують жирні кислоти:
– оцтову,
– мурашину,
– пропіонову,
– суміші цих кислот.
Найефективнішою є пропіонова кислота. З 1968 р. її почали застосовувати в сільськогосподарському виробництві при зберіганні вологого фуражного зерна.
Норма витрат пропіонової кислоти становить 0,6…2,0 %. Чим вища вологість зернової маси, тим більше необхідно пропіонової кислоти: при вологості 20 і 25 % потрібно відповідно 1 0 і 1 3 кг, або 1,0 і 1,3 %. Зерно обприскують нею під час завантаження у сховище. Не можна застосовувати пропіонову кислоту для обробки продовольчого зерна. Після обробки пропіоновою кислотою зерно зберігається до 12 міс. Його згодовують тваринам після обробки на плющильних машинах.
Слід памятати, що перераховані кислоти виявляють велику корозійну дію, тому необхідний ефективний антикорозійний захист металевих конструкцій у сховищах та конвеєрах і т. ін. Тому для обробки зерна найчастіше використовують солі карбонових кислот.
Як консервант широко використовують піросульфіт натрію Nа2S205. Введення його в зернову масу ячменю та пшениці вологістю від 1 9 до 52 % у дозах 1…1,5 % від маси зерна захищає її від пліснявіння, проростання та самозігрівання протягом 40… 80 діб. Введений у зернову масу за допомогою механізмів і старанно перемішаний у ній піросульфіт натрію поступово розкладається, утворюючи нешкідливі для тварин продукти, з яких основним є глауберова сіль.
Проведено дослідження впливу вуглеамонійних солей на збереження зерна підвищеної вологості. Встановлено, що консервуючий ефект залежить від вихідної вологості зерна і норми консерванту. Вуглеамонійні солі забезпечили збереження зерна пшениці підвищеної вологості з 1 5 до 1 80, а кукурудзи — з 30 до 180 діб, тобто їх можна вважати консервантом обмеженого строку дії.