Для овочефруктових консервів використовують споживчу тару: скляні, металеві банки, алюмінієві туби і полімерну тару. Основним видом тари є скляні банки. Залежно від способів закатування, горловини банок бувають трьох типів: 1 – обкатний, 2 -обтискний, 3 – різьбовий. Крім вітчизняних, повторно використовують також тару, що надходить з імпортними консервами номінальною місткістю 3,50; 4,00; 4,50; 5,00; 7,50; 7,90; 8,50 дм3. Використовують також банки місткістю 250, 300, 475, 650, 800, 950 см3.
Для овочефруктових консервів використовують металеві банки різної місткості (табл. 7.2). Банка 20 А призначена для фасування соків і пюре подібних продуктів, банки 14 і 15 – для фасування томатної пасти та інших продуктів, які пастеризують при температурі не вище як 100°С або фасуються гарячим розливом. Інші банки використовують для фасування будь-яких овочефруктових консервів. Пюре, подрібнені продукти, соуси фасують у тару з алюмінію та його сплавів – туби місткістю від 150 до 200 см3 і суцільноштамповані банки з лакованого алюмінію, які швидко прогріваються під час стерилізації. Тара з термопластичних матеріалів для виробництва консервів у малій розфасовці (коробки, пакети, стакани, банки) має низьку собівартість, гігієнічна, легка, добре закупорюється і герметизується. Вона стерильна і її можна використовувати без попередньої підготовки. Продукти фасують в цю тару при температурі 70-75 °С, накривають її алюмінієвою фольгою або полімерною плівкою, герметично запаюють з коробкою.
Споживча полімерна тара може бути місткістю 0,30-0,50; 1,00-1,50 і 2,00-2,50 дм3. У таку тару фасують пюре, пасти, протерті плоди і ягоди з цукром тощо. Продукцію у металевій і скляній тарі пакують в ящики з гофрованого картону, дерев’яні і полімерні. Консерви в алюмінієвих тубах пакують у дерев’яні або картонні ящики, які мають чарунки для кожної туби, а також в полімерні ящики для внутрішньоміських перевезень. Для деяких продуктів (томатна паста, екстракти) використовують дерев’яні бочки. На транспортній тарі з консервною продукцією, фасованою у споживчу тару, повинен бути маніпуляційний знак “Вгору, не кантувати”, а на тарі зі скляними банками – додатково “Обережно, крихке”. Крім того, наносять найменування підприємства виробника, назву продукції і сорт, назву споживчої тари, її кількість, умови і строки зберігання (якщо вони обумовлені НТД), номер укладальника.
Маркування наносять на бічну або торцеву поверхню ящика. Споживча тара повинна мати етикетку і умовні позначення (консерви в металевих банках, покритих антикорозійним мастилом, можуть бути без етикетки, їх укладають в ящик в окремому пакеті). На металевих банках етикетка має бути на корпусі або на корпусі і кришці; на скляних банках – на корпусі банки, на літографічній кришці або на корпусі і на літографічній кришці; на тубах – на корпусі (за домовленістю із замовником, покупцем на туби додатково наклеюють паперову етикетку); на коробках, пакетах, стаканах із полімерної тари – на покривних плівках, які герметично запаяні з тарою.
На етикетці або поверхні споживчої тари зазначають: назву підприємства-виробника, його підпорядкованість і товарний знак, найменування продукції, номер стандарту, ТУ, масу або об’єм, сорт, умови зберігання, харчову та енергетичну цінність 100 г продукту, а також інші дані, передбачені НТД на конкретний вид продукції (строк зберігання, спосіб вживання, склад консервів та ін.).
На лакованих кришках металевих банок наносять послідовно умовні позначення: асортиментний номер продукції (одна – три цифри); індекс системи, до якої входить підприємство-виробник (одна – дві букви); індекси агропромислового комплексу – К, підприємства харчової промисловості – КП, міністерства, господарства – МС, міністерства місцевої промисловості – МП, Центральної спілки споживчих товариств України – ЦС); номер підприємства-виробника (одна – три цифри); номер зміни, бригади (одна – дві цифри); місяць виготовлення (дві цифри); рік виготовлення (дві останні цифри поточного року).
Наприклад, на банку з продукцією під асортиментним номером 37, виготовленою 12-ою бригадою 23 березня 1998 року консервним заводом агропрому № 45, наносять такі умовні позначення: 37 К 45 37 або 12230398 К 45 12230398 На кришки скляної і полімерної тари металевих банок і на замок туби літографічно наносять умовні позначення: номер зміни (бригади) – одна-дві цифри; число виготовлення – дві цифри; місяць виготовлення – дві цифри; рік виготовлення – дві останні цифри поточного року (допускається наносити номер підприємства-виробника – одна-три цифри). Наприклад, на кришку скляної банки з продукцією, виготовленою 12-ою бригадою 20 червня 1998 року, наносять: 12 200698 Умовні позначення можна наносити на корпус, кришку полімерної тари або на паперову етикетку, наклеєну на тару, в один, два або три ряди.
Позначення одиниці та облік консервної продукції
Овочефруктові консерви випускають у тарі різноманітної місткості: скляні банки – від 100 до 10000 см3, металеві – від 95 до 8880 см3. Кожний вид продукції має неоднакову щільність маси. У тому ж об’ємі окремі види консервів матимуть різну масу. Тому за кількістю банок не можна визначити загальну масу продукції. Облік овочефруктових консервів у сфері виробництва, в торгівлі, в органах статистики, міністерствах, відомствах здійснюється у гривнях, тоннах (кг), умовних банках (уб), тисячах умовних банок (туб). У більшості країн світу основним позначенням одиниці і обліку переробленої продукції є тонна. У нашій державі та країнах СНД, залежно від виду готової продукції, умовну банку виражають у масі нетто (г) або об’ємі (см3). Умовною банкою маси нетто вважають 400 г готової продукції, а об’ємною – металеву банку № 8 об’ємом 353 см , маса брутто якої близько 400 г. Компоти, фрукти в цукровому сиропі обліковують в об’ємних умовних банках. Фруктові соки натуральні, підсолоджені, з мякотью, концентровані, фруктові маринади, сиропи, желе, фруктові соуси, пасти, напої, екстракти, консерви фруктові для дитячого і дієтичного, профілактичного і лікувального харчування обліковують в умовних банках масою нетто.
Для визначення кількості умовних банок масою нетто фактичну масу нетто в грамах ділять на 400 або перемножують кількість фізичних банок на коефіцієнт, встановлений для кожного виду продукції з урахуванням її маси нетто у конкретній тарі. Масу нетто соків, напоїв, соусів визначають не зважуванням, а вимірюванням у літрах і помноженням на їх щільність маси (г/ см3 ), яка залежить від масової частки сухих речовин. Наприклад, маса нетто 500 л вишневого соку з вмістом сухих речовин 14% становитиме 500 х 1,0553 = 527,6 кг (щільність маси вишневого соку з вмістом сухих речовин 14% становить 1,0553).