Останніми роками Україна нарощує об’єми виробництва зерна, маючи на меті
найближчим часом досягти щорічно 60…70 млн. тонн.
Однак, уже на сьогодні не вистачає потужностей для зберігання зерна в цілому по країні 15 млн. тонн. Крупні компанії зернотрейдерів, експортерів, переробниківбудують, в основному, потужності по перевалці в портах, збільшивши їх у п’ять разів.
Зерновиробники значну частину вирощеного врожаю зберігають у примітивних не пристосованих для цього сховищах. Вихід може бути знайденим у застосуванні нових технологій, що зарекомендували себе позитивно у світі.
Склад зернової маси і характеристика її компонентів
Зернова маса — це сукупність взаємозв’язаних компонентів зерна основної культури, домішок, мікроорганізмів, комах та повітря міжзернових проміжків.
Іншими словами, це штучно створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємодіють живі організми і навколишнє середовище.
Найбільший вміст у зерновій масі зерна основної культури — від 60 до 95 %. Зернову масу слід розглядати насамперед як комплекс живих організмів. Кожна група цих організмів або її окремі представники за певних умов так чи інакше виявляють свою життєдіяльність і тим самим впливають на стан та якість зернової маси, що зберігається. Зерно і насіння, маючи невеликі розміри та малу масу 1000 зерен, навіть у малій за масою партії містяться у великій кількості. Наприклад, в 1 т зернової маси пшениці міститься 30…40, а в 1 т проса — 150 …190 млн шт. зерен.
Основою будь-якої зернової маси є зерно (насіння) певного ботанічного роду. За прийнятою класифікацією ці зерна (за умови їх доброякісності) належать до категорії основного зерна або до зерен головної культури. Переважна більшість зернової маси, як правило, неоднорідна за своїм станом — зерна різняться за розмірами, виповненістю, масою 1000 зерен, щільністю, вологістю та ін.