Вивчення властивостей зернових мас і впливу на них умов навколишнього
середовища показало, що інтенсивність усіх фізіологічних процесів у них залежить від одних і тих самих факторів, найважливішими з яких є:
– вологість зернової маси і навколишнього середовища;
– температура зернової маси та оточуючих її об’єктів;
– доступ повітря до зернової маси.
На регулюванні параметрів цих факторів і ґрунтуються такі режими зберігання зернових мас:
1) у сухому стані, тобто з вологістю, близькою до критичної;
2) в охолодженому стані, тобто за умов, коли температура їх знижена до таких меж, що вона значно гальмує життєві функції компонентів зернової маси;
3) без доступу повітря;
4) хімічне консервування зернових мас, тобто обробка їх органічними кислотами, від яких гинуть усі живі компоненти зернової маси і які таким чином захищають її від біологічного псування.
Вибір режиму зберігання залежить від:
1) кліматичних умов місцевості, де розташоване господарство,
2) цільового призначення,
3) якості партій зерна,
4) типів зерносховищ і їх місткості,
5) технічних можливостей господарства для приведення партій зерна до стійкого при зберіганні стану,
6) економічної доцільності застосування того чи іншого режиму.
В практиці зберігання зерна у різних країнах застосовують три режими:
– зберігання зернових мас у сухому стані, тобто, що мають вологість менше критичної;
– зберігання зернових мас в охолодженому стані, тобто мас, температура яких знижена до меж, що гальмують усі життєві функції компонентів зернової маси;
– зберігання зернових мас в герметичних умовах (без доступу повітря).