Проект та спорудження складу

Перше, що потрібно зробити при розробці конструкції сховища це спланувати схему/концепцію складських приміщень, виходячи з особливостей регіону та індивідуальних потреб.

Добре спроектоване овочесховище забезпечить тривале зберігання з мінімальними втратами в якості. Для того, щоб відразу побудувати саме те, що вам потрібно, необхідний хороший проект. Основними складовими такого проект є:

 Призначення споруди

 Розміщення і внутрішня логістика

 Потужність

 Вентиляція

 Обігрів

 Охолодження

 Навальне чи контейнерне зберігання?

 Зволоження

 Система управління

З якою метою будівлю використовуватимуть, яку продукцію, протягом якого часу зберігатимуть, який план продажів (період, упаковка)? На ці питання необхідно відповісти,для того, щоб визначити функціональні особливості будівлі. Існує величезна різниця в обладнанні призначеному для зберігання картоплі, цибулі, моркви або яблук. Цибулю необхідно зберігати сухою, картоплю у вологому середовищі, але не мокрою, буряк/капусту/моркву в холоді з високою вологістю. Кожна культура має свої вимоги до оптимального середовища зберігання стосовно температури, вологості, обсягу вентиляції. Ви можете зберігати картоплю на цибульному складі, проте зберігання цибулі в картоплесховищі можливо тільки при достатніх обсягах вентиляції.

Для капусти або яблук потрібна система охолодження. Тому перше питання, яке потребує відповіді: «Які культури зберігати зараз і в майбутньому?»

Місце розташування в господарстві складу залежить від розташування інших споруд, будівельних норм і т.д. Визначаючи розташування нової будівлі, необхідно пам’ятати про наступні аспекти:

1. Відстань між камерами схову і ділянкою дообробки (мийка, калібрування, сортування та пакування) повинна бути невеликою;

2. Повинно бути досить місця для маневрів вантажного транспорту, тракторів і т.д.

3. Можливість для майбутнього розширення.

Сховище повинно відповідати принаймні запланованим обсягам. Часто через пару років після будівництва фермери кажуть: «потрібно було зробити його трохи більшим». Є ще кілька причин, щоб будувати приміщення на 10-20% більше запланованого обсягу зберігання.

1. Будівлю планують виходячи із середнього рівня врожайності. Це призводить до дефіциту площ зберігання у врожайні роки, роки, коли доцільність зберігання продиктована низькою ціною продукції з поля.

2. Компанії, що інвестують в складські приміщення, часто збільшують площі в наступні роки.

3. З роками середня врожайність зростає.

Зростаючу потребу в зберіганні можна задовольнити будівництвом нового складу. Однак будівництво кількох менших приміщень практично завжди обходиться дорожче одного великого з розрахунку на тонну продукції. Ще одним недоліком є організація логістики на господарстві. Багато господарств, які поступово нарощували обсяги зберігання, нагромадили велику кількість будівель, що привело до ускладнення внутрішньогосподарської логістики і до збільшення відстаней від місця зберігання до місця обробки.

Тому важливо проектувати достатні за обсягом сховища і враховувати можливість спорудження нових приміщень у майбутньому. Виходячи з обсягів продажів, які можна здійснити протягом короткого періоду часу, різниці якості, сортового складу рекомендується будівництво кількох камер. Зберігання в декількох камерах має перевагу, адже уможливлює підтримку різних режимів зберігання.

Наприклад, необхідний перед вивантаженням підігрів картоплі можна проводити лише для частини продукції, що зберігається, в той час як решта продукції, що залишиться на складі, буде зберігатися при оптимальній температурі. Недоліком ж малих камер є вищі витрати на будівництво.

Після того, як визначено кількість, якість і види овочів, можна приступати до розробки проекту будівництва.

Очевидно, що термін експлуатації будівлі має становити не менше 30 років, а конструкція повинна бути досить міцною для того, щоб витримати тиск насипу. Є три основні види навантажень, які потрібно враховувати. Вітрове і снігове навантаження даного регіону. Навантаження на підлогу, виходячи з висоти зберігання і встановленої складської техніки. Ще одним видом навантаження є статичний тиск насипу на бокові стіни будівлі.

Різні овочі та фрукти мають різну оптимальну температуру зберігання. у діапазоні від 0 до 12 С. Таким чином, різниця температур між зовнішнім і внутрішнім повітрям буде суттєвою протягом більшої частини періоду зберігання. Для створення і підтримки оптимальної температури визначальне значення мають декілька факторів:

 Ізоляція

 Охолодження

 Обігрів

Ізоляція. Для тривалого зберігання необхідний контроль температури в залежності від умов. При великій різниці температур між зовнішнім і внутрішнім повітрям потрібна хороша ізоляція.

Недостатня ізоляція призведе до інтенсивнішої вентиляції (провітрювання), додаткового використання холодильного обладнання, обігріву. Однак найбільшої шкоди від недостатньої ізоляції завдасть різниця температур продукту в різних частинах камери. Така нерівномірність температур призводить до утворення конденсату. Тому розрахунок коефіцієнта теплопровідності має визначальне значення. Також важливе значення має правильний монтаж ізоляції. Заглушки і стики в ізоляції та контакт із зовнішнім середовищем через нетеплоізольований матеріал, так звані «містки холоду» є небажаними. Якщо випадання конденсату має локальний характер, причиною цьому можуть бути погано заізольовані стики і примикання. Тому дуже важливо правильно обробити усі стики/замки.

Паробар’єр. Є дуже важливим для складів з високою вологістю. Практично немає матеріалів, які б не пропускали вологу. Рух вологи буде здійснюватися навіть крізь паробар’єр, теплоізоляцію, структурні матеріали і т.д. Такий рух вологи може створювати серйозну проблему, якщо зіткнеться з більш сильним паробар’єром в середині стіни. Деякі стіни можуть навіть завалитися, якщо волога накопичиться у великому обсязі. Тому при виборі ізоляційних матеріалів важливо брати до уваги їх гігроскопічність і розташовувати їх у порядку зменшення вологостійкості.

Стеля є одним із найважливіших компонентів сховища особливо з балковими перекриттями. Простір між дахом і стелею камери повинен добре провітрюватись. Невелика відстань між стелею і насипом картоплі сприяє меншій різниці температур, оскільки поверхня стелі краще нагрівається від тепла продукції, що знижує можливість виникнення конденсату.

Охолодження. Сховище, в якому застосовується штучний холод, має бути герметичним і з доброю теплоізоляцією. Тому будівництво його обходиться дорожче, ніж сховища з активною вентиляцією. Будують такі сховища у місцях вирощування плодоовочевої продукції, яка швидко псується, у спеціалізованих овочевих чи плодоягідних господарствах з великим валовим збором продукції. Сховища-холодильники крім холодильних камер мають відділення для товарної обробки продукції з відповідними сортувально-калібрувальними лініями та підсобні приміщення. Сучасне плодоовочесховище має бути забезпечене: холодильним обладнанням; засобами для приймання, товарної обробки, фасування та відвантаження продукції; засобами механізації для переміщення її всередині сховища; достатньою кількістю тари. Порівняно із звичайними стаціонарними сховищами у холодильниках виникають труднощі під час роботи в умовах низьких температур. До холодильників ставляться такі вимоги: максимальне використання вантажного об’єму камер; груповий метод робіт для швидкого завантаження камер; зручність роботи вантажників та водіїв електромашин у камерах зберігання, мінімальна тривалість перебування охолодженої продукції при температурах навколишнього середовища та мінімальна кількість колон у камері.

Для підвищення ефективності використання холоду в сховищax з інтенсивним вантажообігом, де використовується підлоговий електротранспорт, у камерах встановлюють автоматичні відкатні одно чи двостулкові двері з електричним чи гідравлічним приводом, який відкриває їх за 5 – 7 с. Каркас зовнішніх дверей роблять з дерева, утеплюють поліуретаном завтовшки 75 – 150 мм та оббивають сталевим листом завтовшки 0,8 мм.

Кромки дверей герметизують гумою спеціального профілю. Двері у низькотемпературних

камерах мають електрообігрів по периметру стулок для запобігання їх примерзанню та обладнані вентиляторами й обігрівачами повітряної завіси, яка вмикається при відчинених дверях.

У місцях інтенсивного руху підлогового транспорту (на рампах, у тамбурах, коридорах, проїздах камер) підлогу роблять із твердим покриттям. Крім того, для забезпечення стійкості піддонів при їх штабелюванні на велику висоту та нормальної роботи електротранспорту підлога у камерах повинна бути горизонтальною і не слизькою.

Для рівномірного охолодження плодів та овочів стелажі й штабелі розміщують перпендикулярно до осі напірного повітряного каналу або до стін з охолоджувальними батареями, дотримуючись мінімальних відстаней: між ящиками в пакеті — 20 мм, між пакетами — 100, від штабелів або стелажів до стін, які не мають приладів охолодження, — 300, до пристінних батарей — 600 мм. Відстань між верхом штабелів (стелажів) і стелею чи підвішеними до неї приладами охолодження становить 600 мм.

У камерах площею до 100 м2 штабелі розміщують без проходів, а в камерах площею понад 100 м2 залишають головний прохід 2,5 м завширшки. Через кожні два штабелі перпендикулярно до головного проходу є бокові проходи 0,6 – 0,7 м завширшки.

Економічнішими є переважно великі камери, однак у них важче підтримувати рівномірну температуру. Найкраще зберігати продукцію у камерах місткістю 100 – 300 т. Висота камери сягає 6 – 8 м, а висота завантаження в неї продукції обмежується висотою підйому штабелерів-навантажувачів.

У сховищах-холодильниках коефіцієнт використання їх об’єму становить понад 0,8. Для встановлення рівномірної температури в усіх місцях холодильника найдоцільніше використовувати повітроохолоджувач-змійовик з вентилятором.

На зберігання в холодильники здебільшого надходить продукція, яка не потребує лікувального періоду, — плоди та ягоди. У ранньовесняний період часто використовують холодильники для зберігання овочів і картоплі, тому що в сховищах інших типів неможливо підтримувати потрібну температуру. Для швидкого охолодження продукції у багатьох холодильниках роблять камери попереднього охолодження з потужними повітроохолоджувачами, в яких продукція охолоджується за 10 – 12 год, після чого її перевозять у холодильну камеру. Якщо немає камер попереднього охолодження, для швидкого й рівномірного охолодження продукції камеру в першу добу треба завантажувати не більш як на 25 % місткості.

Для забезпечення необхідної герметичності та теплоізоляції камер застосовують гарячий бітум з клеючим матеріалом, на який ставлять плити з міцного, малооб’ємного теплоізоляційного матеріалу з низькою теплопровідністю (пробкові, мінераловатні, торфоплити, пінопласт, піноскло тощо). При монтуванні стін ретельно ущільнюють місця стикувань, покриваючи їх пароізолюючим матеріалом — алюмінієвою фольгою, цементним розчином з дротяною арматурою чи бітумом.