Скляна тара широко поширені в консервній промисловості для фасування плодових і овочевих консерви.
Склом називають всі аморфні тіла, отримані шляхом переохолодження розплаву. Раніше представляли скло як певне хімічне утворення кремнієвої кислоти, але проведені досліди привели до висновків про мікронеоднородної аморфної структури скла, в якому знайшли більш тонкі структурні утворення – кристаліти.
Основною складовою частиною промислового скла являється кремнезем. Він вводиться до складу скла у вигляді кварцового піску, що являється основним видом сировини в скляній промисловості. Від якості кварцового піску багато залежить кість склотари.
Процес виробництва склотари складається із двох циклів: отримання розплавленого скла, що називають скломасою, та формування із рідкої скломаси банок та остаточна їх оброка у вигляді промислової продукції.
Скляна тара закочується металевими кришками, при чому існують різні в залежності від конструкції вінця горловини банки, способи фіксації металевої кришки на горловині, або, як прийнято говорити, різні способи закочування. Існуюча класифікація скляної консервної тари заснована на способах закочування. Відносно з цією класифікацією вінці горловини банок бувають трьох типів )рис. 9), що позначають римськими цифрами: І-обкатний; ІІ – обжимний; ІІІ – різьбовий.
Скляні банки мають умовні позначення,котрі складаються із типу (І, ІІ і ІІІ), діаметру вінця в мм (58, 82, 68) та ємності (см3). Наприклад, банка І – 82 – 1000 – банка обкатна з зовнішнім діаметром вінця горловини 82 мм, ємність 1000 см3.
Не допускаються такі дефекти: не провар (неоднорідність скла), відкриті поморці на поверхні скла, що руйнуються при легкому постукуванню металевим стержнем, мошка ( мілкі пузирі діаметром до 0,8 мм в скупченому виді), камні ( сторонні непрозорі включення), різко виражені складки на вінці горловини ч, зовнішня підпресовка (надлишок скла) по торцю вінця горловини, просічка ( тонка волосяна тріщина) через весь вінчик, наскрізні посічки, свіль (окремо або розміщені групами нитки), не змиваємі плями від змазування форм.
Допускаються в незначній кількості невеликі пузирі, камні, що не розкладаються при легкому постукуванню, шлір (скловидне прозоре включення) на корпусі, що не розтріскується при легкому постукуванню, посічки поверхневі не зосереджені в одному місці.
Переваги:
• високі гігієнічні властивості;
• висока прозорість;
• хімічна стійкість (інертність);
• збереження смаку (аромату, запаху) продукту;
• стійкість до стиснення (міцність на стиск);
• багаторазовість використання;
• високі естетичні властивості;
• можливість повторної переробки;
• легкість ідентифікації тари у відходах.
Недоліки:
• крихкість;
• висока питома маса (одиниці упаковки);
• дефекти виробки.
Розрізняють наступну классіфікацію стеклянной тари:
• пляшки для харчових рідин;
• банки для харчових продуктів;
• банки та пляшки для дитячого харчування;
• банки та пляшки для товарів побутової хімії, хімічних реактивів і особливо чистих речовин;
• банки і флакони для парфумерної та косметичної продукції;
• пляшки для лікарських засобів, для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів (медичне призначення).
Також відповідно до ГОСТу Р 52022 2003 виділяють марки стекол чотирьох груп: безбарвне скло, напівбілого, зелене і коричневе.
Скляна тара з випуску поступається пластмасовою. Однак бездоганний зовнішній вигляд, висока прозорість, чудові оптичні властивості, дають можливість вважати, що даний вид тари буде тривалий час залишатися на ринку для упаковування, наприклад, дорогих парфумів і колекційних вин.
